Дмитро Луценко –
заслужений діяч мистецтв України, лауреат Національної премії ім. Т. Г.
Шевченка. Та все ж, мабуть, найголовніше його звання – Народний поет. Він
вийшов із народу, народжений батьками-хліборобами, і все життя був вірним
своєму походженню, залишаючись щирим, працелюбним, чесним, добрим, добродійним,
співучим. Бог нагородив його ще й ніжною, люблячою душею, яка виливалася
піснями. Тому має ще одне звання – поет-лірик. Співець любові в широкому сенсі
– любові до жінки, до матері, до фронтових побратимів, до отчого полтавського
краю, до України...
22 березня в 6-Б
класі класним керівником Мусієнко Л. А. була проведена літературно-музична
композиція «Я
залишив людям пісні…» Учні пригадали
життєвий шлях
поета-пісняра, читали його поезії,
співали пісні, а також з'ясували,
із яких джерел черпав творчу й життєву снагу поет, у чому секрет популярності
його творів, звідки оті безмежні душевні щедроти. Не кожен талант здатний
відкритися людям, як земля небу. Секрет Дмитра Луценка криється у світлі його
домашнього вогнища, у якому причаїлася його юна душа, у маминій пісні й
батьковій волі, у благословенні білої вишні, яка від колиски навчила дитину
дивитися на людей і на зорі через свій пречистий цвіт. І така ж свята, як і
вишня, стоїть у Березовій Рудці біла хата, це велике українське диво, яке
виростило націю.
Немає коментарів:
Дописати коментар